День Незалежності святкуємо ще раз,
Велике свято, здо́рово звучить,
Але спитаємо себе ми без образ
Про те, що в кожного в душі болить:
Чи так вже й незалежні є насправді ми?
А якщо так, скажіть, від кого?
З народів ми звільнилися тюрми
І самостійно бігаєм по колу…
Країна ніби дуже в нас багата,
На референдумі так ясно про це йшлось,
Життя чудове обіцяли нам завзято,
Щоби населення лиш голос віддало.
Вже майже тридцять років незалежні,
Свій край любить ніхто не перестав,
Давайте будем врешті ми відверті:
Не за таке життя народ голосував!
Здається так, що незалежність то є ширма
Для тих, хто красти професіонал,
І на чолі держави Україна
Не ми з тобою, а олігархат.
Якби ж ми незалежні були дійсно,
Від по́зики, корупції й брехні,
Державне б інше бачили ми дійство
І дійсно незалежно зажили…
День Незалежності святкуємо ще раз,
З трибун поллються правильні слова́,
Поплескаєм та знаєм без образ,
Що незалежність так і не прийшла…
20.08.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886430
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2020
автор: Галя Костенко