Якщо я твій Всесвіт, то сльози мої то дощ -
поодинокі краплини чи злива стіною.
І всюди, куди б ти не йшов, я поруч з тобою.
І скільки б не пересік ти доріг чи площ,
той дощ нагадає тобі, що я все ж жива.
Що я відчуваю, хоча для тебе й незрима.
Чекаю на ніжні обійми всі весни і зими
допоки ти десь далеко. Мої слова
у Всесвіті тому, то різнобарвні квітки,
що килимом стеляться м'яко тобі під ноги.
Кохання слова й бажання легкої дороги,
підтримки слова із якими усе до снаги.
І часом буває, що серце й душа у журбі.
Та всі негаразди розтануть у теплих обіймах.
Мій Всесвіт назавжди твоїм стане домом єдиним,
а я збережу весь твій Всесвіт навіки в собі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886372
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2020
автор: Юлія Сніжна