В призахідному сонці золотими
Свічками стали велетні — дерева,
А люди йдуть стежками поміж ними,
Такі маленькі, як трава травнева.
Візьмімося за руки, вгору — очі,
Щоб не згубитись нам між стовбурами,
Бо вже на квітах видно знаки ночі,
Спливають кольори за кольорами.
Над нами — учта. Золота трепета.
Вино червоне — ти його догледів?
Везе дари повітряна карета
Для королів незримих чи ведмедів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2020
автор: Anna Hotenko