Думки.

Вплітаю  у  вінок  проміння  сонця,    

Ромашки,  спогади,  твою  любов.  

Так  добре,  що  усе,  що  не  збулося,    

Забулося  і  не  бентежить  мене  знов.  

Так  добре,  що  тебе  я  відпустила,  

Відкрила  двері  для  нового  сну.  

Як  тяжко  відрізнити  дух  від  тіла,    

Не  сплутати  з  свободою  стіну.  

Вінок  носитиму  я  той  до  скону-  

Така  вже  доля  кожного  із  нас.  

Ми  живемо  від  заходу  до  сходу  

Під  ліхтарем  минулого,  що  ще  не  згас.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886284
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2020
автор: KLENBIT