Їй.

Я  хапаю  її  долоню

І  вустами  її  вуста.

Та  всередині  досі  холоне

Моя  ніжна  колись  самота.

Я  хворію,  поволі  вмираю

І  вночі  не  змикаю  очей.

Я  все  знаю...повір  мені,  знаю.

Бо  ж  спалила  я  сотні  ночей.

Я  хапаюсь  за  край  надії,  

Щоб  не  втратити  геть  усе.

Мої  знесені  часом  мрії

Відіб`ються  в  коротких  есе.

Я  ще  досі  сильно  страждаю,  

Запитання  одне  в  голові:

Може  й  зараз  її  чекаю?

Та  то  здогадки  тільки  дурні.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886283
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2020
автор: KLENBIT