Чи нема на то ради?

Ніхто  не  дбає  про  свій  народ,
Лише  тоді  на  йоту,
Коли  до  влади  йдуть:
Розписують  масненькі  прокламації,
І  обіцянками  годують.
А  ми  купуємось  на  те,
І  голосуємо  за  них.
А  вже  туди,  як  попадуть,
Все  забувають  свині,
Крадуть,  гребуть,  хто  скільки  зможе
Й  вони  –  святі,  не  винні.
І  бідному  ніхто  не  допоможе,
А  як  поможе,  то  реклама
На  всіх  каналах  защебече:  -
Який  я  добрий  благодій,
Великий  будівник  Вкраїни.
А  у  Верховній  їх
Понад  чотири  сотні,
І  кожний  хоче  добре  жити  
Й  отримувати  іще  велику  зарплатню,
Окрім  лівизни  і  злодіянь.
Понад  чотири  сотні  трутнів,
Які  приймають  закони?  -
Все  гірші  і  гірші  для  людей,
І  покращення  не  світить.
Чи  ви  вже  з  глузду  з’їхали?
Чи  зовсім  стали  без  голів?,
Що  ходите,  мов  зомбі,  коридорами…
Без  Влади  владні  ідіоти,
Даремно  портки  протираєте
За  наші  гроші  і  податки.
А  навкруги  іде  розбій…
Чи  ви  про  це  не  знаєте?
У  вас  покращуються  статки,
А  мій  народ  бідніє
І  все  про  краще  мріє.
Дрімає  владна  круговерть,
Коли  знов  інші  нажеруться,
Так  тридцять,  майже,  років
Все  дуримо  себе
І  світ  увесь  широкий.
     Гей,  стоп!  –  Брехні  щоденній,
Де  совість  ваша,  людці?
Чи  довго  цей  бордель
В  моїй  країні  буде?!
До  того  ще  розвелись  олігархи,
Немов  п’явки,  що  хлещуть  кров
Із  мого  краю.
(І  як  казав  один  композитор:  -
Нема  на  то  ради…)
І  ви  –  безпорадні.  Бо  вигідно  комусь  із  вас.
Ми  інколи  за  копійки
Їм  плещемо  в  долоні,
А  вони  ссуть  і  ссуть  
Кров  моєї  Батьківщини,
І  разом  із  владою
Збагачуються  і  животіють.
А  де  любов  до  свого  народу?  -
Вона  виразилась  на  Майдані,
Коли  був  відданий  наказ  –  стріляти…
     Так  і  сьогодні  діє
Білоруський  «Бацька…»,
Що  віддав  наказ  катувати
І  стріляти  в  молоді  серця,
Які  прагнуть  свободи,
Правди,  і  права  на  вибір,
Свободи  слова,
Демократії  і  незалежності,
А  не  брехні  запозиченої
Із  любої  Росії.  Така  –  істина.
Що  буде  далі  в  Україні
І  в  сусідній  Білорусі?  Один  Бог  знає.
А  на  північному  Сході
Живе  зло  із  атомним  налигачем…
Що  лякає  цілий  світ,  а  любе  зло
Має  бути  покаране…  
Чи  нема  на  то  ради?
Задумайтесь  над  тим,  люди!!!
12.08.20р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886250
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2020
автор: Василь Дальнич