СЕРПНЕВЕ НЕБО_________О. ФЕДОРОВ

А  я  знову  на  теплім  від  сонця  залізі  ночами,
Що  до  ранку  схолоне,  адже́  зволожніє  броня.
Знов  сумний  серпень  грається  в  небі  ліниво  зірками,
Ніби  пише  комусь  він  листа,  поки  -  сонна  земля!

Знову  довгий  похід,  укриває  нас  пилом  дорога,
Дим  машин  бойових  гаром  липне  до  рук  вояків!
В  далині  наші  думи  літають,  чи  там  десь  за  рогом,
Та  як  буде  привал,  ми  згадаємо  дім  і  батьків!

Мо'  уявиш  мене,  як  лишишся  одна  в  самоти́ні,
Що  я  теж  бачу  в  небі  нічнім  зорепад  пречудни́й!
Знов  лежу  на  броні,  де  скрізь  ро́сяні  впали  краплини,
Між  зірок  я  шукаю  твій  погляд  -  такий  чарівний!

Оригінал.

А  я  снова  ночую  на  тёплом  от  солнца  железе,
Что  к  утру  снова  станет  холодной,  сырою  броней!
Грустный  август  играет  лениво  со  звёздами  в  небе,
Словно  пишет  кому-то  слова  над  уснувшей  землёй!

Снова  долгий  поход,  и  дорожная  пыль  нас  покроет,
Дым  машин  боевых  гарью  липнет  к  солдатским  рукам!
Наши  мысли  в  дали,  или  там,  где-то  за  поворотом,
Мы  о  доме  подумаем,  если  настанет  привал!

Может,  вспомнишь  меня,  когда  будет  тебе  одиноко,
Что  я  тоже,  как  ты,  вижу  в  небе  ночном  звездопад!
Я  лежу  на  броне,  что  от  ветра  остыла  немного,
Среди  звёзд  я  ищу  твой  до  боли  чарующий  взгляд!

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886222
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2020
автор: Юрій Шибинський