Ти — як дні: то похмурі, то сонячні…

Ти  —  як  дні:  то  похмурі,  то  сонячні…
Не  забути,  не  стерти  ластиком…
Твоя  внутрішність  і  твоя  зовнішність
Вочевидь  загрожують  пасткою  —
Несподіваною  та  нежданою,
І  боюся,  що  вже  безвихідною:
То  трясеш  у  руці  кайданами,
То  жагучим  влітаєш  вихором.
Твоя  внутрішність  і  твоя  зовнішність  —
Водночас  буревій  і  затишок.
І  туманно  у  дні  сьогоднішньому,
І  не  ясно,  яке  те  завтрашнє…
Може,  просто  мені  так  суджено?  —
Платиш  хмелем  солодким,  стресами.
Ти  для  мене  —  синдром  пробудження!
І  п’ята  моя…  ахіллесова…
©  Володимир  Присяжнюк,
17.08.2020  
м.  Івано-Франківськ

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886208
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2020
автор: Володимир Присяжнюк