Молодість... Старість... І звично, й знайомо.
Чи варто міняти звичайний плин часу?
Чи треба коритися долі в усьому?
Чи досвід носити як цінну прикрасу?
Життя ж бо не зміряти тільки в роках!
Це часом лиш дні, а частіше це миті,
Це зморшки обличчя, мозолі в руках,
Це усмішки друзів і сльози пролиті.
Ні, я не жаліюсь на юність мою.
Лиш кличу я мудрої думки примару,
Бо кожен дорогу шукає свою,
А за плечима ховає заграву
З мостів і помилок, з надій-сподівань,
З щасливих хвилин і миті спокою,
З кохання страждань і нестримний бажань,
З розлук і розмов, з боротьби із собою...
Ні про що не жалкую, тихо живу,
Не важить нічого ні гроші, ні слава.
Не прагну стрибнути будь що за межу,
Бо старість не може, а юність не знала.
Та я усміхаюсь вперед ідучи,
Бо жити вчорашнім - погана прикмета!
Для хвилювання - немає причин.
Життя ж бо прекрасне! Такі от секрети...
(c) AKM 15.08.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886178
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2020
автор: AKM