Закохався юний Джонні
В гордовиту Мері.
Дні усі у тузі чорній
Був ковбой майстерний.
Ще не відав, як беруться
До такого діла,
Й за порадою звернувся
До старого Білла.
Білл сигарою попихкав
І сказав пораду:
«Завтра вранці йди до лавки
Купувати фарбу.
Виведи кобилу з стайні,
Прив’яжи надворі
І фарбуй, мов це – звичайно,
У зелений колір.
Як ітиме в пору ранню
Мері і побачить,
Що ти робиш, то спитає:
«Джонні, що це значить?»
Ти й відкажеш неквапливо,
Мов – про що тут дбати? –
«Просто вирішив кобилу
Перефарбувати.
Погуляймо біля річки,
Краще, ми з тобою,
Там, де лагідні вербички
Плачуть над водою».
Джонні все зробив як треба
Ранком дня нового,
Та пройшла повз нього Мері,
Не сказавши й слова.
Джонні знов до Білла в хату:
«Що мені робити?»
Білл йому: «Потрібно фарби
Жовтої купити».
Та, на жаль, політ уяви
І в такій манері
Теж лишила без уваги
Пиховита Мері.
Джонні треба ще порада, –
Збити їй гординю,
Білл йому і каже: «Завтра
Спробуй фарбу синю».
Рано-вранці Джонні звівся,
Годі вже чекати,
І кобилу заходився
Синім фарбувати.
Підійшла сама до нього
Ясноока Мері
Й каже: «Джонні, що ти знову
Маєшся дурнею?
Погуляймо біля річки,
Краще, ми з тобою,
Там, де лагідні вербички
Плачуть над водою».
Джонні їй: «Та неважлива
Вся ця справа марна!
Ти поглянь, яка кобила
В мене буде гарна!».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886052
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2020
автор: Юрій Пивоваров