Ти сон? О ні! Ти справжня! Хоч і диву
Повірити не можу в цю я мить...
Чарівна музо, ти така зваблива,
Люблю тебе... Послухай, як звучить
Симфонія сонетів особлива,
Зринає в небеса, палахкотить
У відблисках зірок і неквапливо
Додолу осипається, бринить...
На струнах ночі сяйвом колихає
Самотній місяць сни твої. Пряду
Із нот сузір'я. Очі засинають.
І ти вже бачиш уві сні – іду
До тебе, лину, простір розтинаю...
І серед снів блукаю… Чи знайду?..
© Володимир Верста
Дата написання: 16.07.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886029
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2020
автор: Володимир Верста