Так тихо ступала по сходах у Пеклі...
Тримавши за руку ту ніжність тендітну,
Напевно, боялась. Не вірить Упертий,
Що справді собою він змусив розквітнуть,
Відчути блаженство... Тремтіння... Лиш дотик
Від тіла палкого. Дарує ту грішність
Для неї земної, що поруч, навпроти,
І досить гаряча кохана... Ця вічність...
Минають в оргазмах хвилини блаженні,
Він знає, як краще доводити жінку,
Володар пекельний... І поруч знамення,
Ця діва невинна, що скорить відтінки:
І лиха, і горя... І Пекла палкого...
Крокує жадана, і справді невинна,
Не чинить проблеми та влади стрімкої,
Для неї володар — то гордість левина!
А більше не треба, лиш бути з коханим,
І ніжно тулитись... Бо тіло гаряче...
Так тихо ступає, як справжнє бажання,
Невинно говорить, він слуха дитячу
Наївність і радість, приємне зітхання,
І справді не треба казати щось більше:
Кохає невинна... Кохає і любить...
Сьогодні дарує для неї ці вірші,
Пекельну повагу, і годі прелюдій!
Заносить до ліжка... А далі секрети,
Не варто пізнати цю пристрасть тим дурням,
Ту грішність жахучу, те щастя пекельне,
Ті люди не знають, де палко, де буйно...
Де справжня спокуса вбиває той сором,
Вином напуває, і гонить весь розум,
Забудьте слова ці, як дивну дорогу
До сенсу спокуси... Пекельної прози...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886015
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2020
автор: Файна Торрі