Людиною я зайвою був завжди…

Людиною  я  зайвою  був  завжди,
Мені  не  усміхнувся  світ,
І,  певно,  набагато  було  б  краще,
Якби  я  вкоротив  свій  вік.

Мені  щось  не  вдається  жить  в  суспільстві,
Немає  справи  по  душі:
Себе  я  не  знайшов  в  великім  місті
І  не  знайшов  себе  в  селі.

Минула  молодість  моя  зелена,
Я  нею  навіть  не  пожив,
Бо  чар  любові  й  крутнява  шалена
Були  мені  бридкі  й  чужі.

Ось  старість  ближче  підійшла  горбата,
А  я  нічого  не  зробив,
Що  мало  б  у  очах  людини  вартість
І  не  розвіяли  б  вітри.

Яка  страшна  це  мука,  любий  друже:
Безплідно  проживать  життя
І  бути  для  землі  нестерпним  грузом,
Що  в  неї  не  впаде  ніяк.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885983
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2020
автор: