З'єднались частинки матриці в танці,
Кохали й любили на дивних світлинах,
Наступні хвилини зовсім вигнанці!
Так гарно, що вітер гойдає в жоржинах...
Волосся жіноче, добре пахуче...
В жоржинах тремтіло і тіло у нього,
І знайде кохана щастя жахуче!
В жоржинах прекрасних стежину, дорогу,
І буде тулитись ніжно до серця
Зірками своїми, і тілом гарячим...
З'єднались коханці в матриці долі,
Ніщо не розлучить торкання киплячі,
І довгі, і щирі, в матриці голі!
В жоржинах вітрисько сховає подружжя
Коханців любові... Сорому квіти...
І пройдуть століття, настигне байдужість,
І дехто все знайде: голі й роздіті...
Кохались в жоржинах щасливі собою,
Та в інших світлинах: старість на радість,
Танцюють коханці, ще досі їх двоє,
І роки не змусять танці чи жвавість
У ритмі кохання покинуть подалі...
Світлини покажуть: треба лиш розум,
Щоб просто зуміти і жити надалі,
Не тілом, а духом плести цю прозу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885961
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2020
автор: Файна Торрі