Засерпилося літо, притомилось.
Пора його збігає швидко й прудко.
До вирію пора збиратись хутко,
Та жаль лишати все, що полюбило:
Пергамент сонця і зелену рутку.
Уже листки вишневого присмутку
Вилічують час розквіту й згасання.
Ще б глянуть їм на небо в незабудку —
Вартівника експрес-літописання.
В нім зараз чутно лебедів ячання…
І літо ронить сльози, мов пелюшки,
Бо блискавки взяли його в нагаї
Й птахи вже не виспівують у гаї,
Та дефіле жоржин у капелюшках
Розвіює журбу: життя триває.
Пелюшка — польовий горох.
Взяти у нагаї — сильно бити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885956
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2020
автор: Valentyna_S