Шакали чують свіжу кров здаля,
Купаючись, як в морі, із запалом.
Шакали захищають вожака,
Який дав змогу статися шакалом.
Всередені - геть чорні, зовні - теж.
Ні сильний вовк, ні вірний пес учений.
Шакали смикають людей з мереж,
Пакують в автозаки полонених!
Терзати їх, перемолоти фарш -
Він це чекав, він на оце натаскан.
І рве всіх іклами під бравий марш,
Ховаючи страшний оскал під маску!
Шакали складують лють у запас,
Бо знають танок смерті ще станцюють.
Великий Пан надав команду "фас"
За виконання - м'ясом нагодують.
Не обернеться дух в могильний прах, -
Тирана вік замінюють хвилини.
Звірота - люта, як почує страх.
Шакал завжди́ лякається людини!
Оригінал.
Шакалы чуют кровь издалека,
Купаясь, словно в море, в страхе алом.
Шакалы защищают вожака,
Который дал им право быть шакалом.
Они черны внутри, черны извне -
Ни сильный волк, ни верная собака,
Шакалы рыщут стаей по стране,
Пакуя жертвы в чрево автозака.
Терзать до рвоты, в фарш перемолоть -
Он это ждал, на это он натаскан.
Он рвет клыками трепетную плоть
И прячет свой оскал под чёрной маской.
Шакалы копят ярость про запас
И знают - танец смерти будет сплясан.
Большой Хозяин дал команду Фас!
За исполнение команд накормят мясом.
Не обратится дух в могильный прах.
Сменяет век тирана воли веха.
Зверьё опасно, если чует страх:
Шакал всегда боится Человека.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885950
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2020
автор: Юрій Шибинський