Моїй онучці,
Господь послав онучку - засяяла іскринка,
Лежить мале дівчатко у мене на руках,
В малесенькій дитинці ловлю свої краплинки,
А на душі і радість, і потаємний страх.
Вирує світ, як море, б’є хвилями, штормами,
Кипить одвічним боєм
поміж добром і злом,
Блукають в ньому долі незнаними шляхами.
Дай, Боже, їй щасливу,
засій в душі добро.
Все в неї на початку: ще ступить на доріжку
Де щаблики життєві ведуть у майбуття...
Такі маленькі ручки, такі слабенькі ніжки,
Але такий могутній
потенціал життя!
Продовжаться у часі
мої думки й надії,
Підуть із нею разом
по генному шляхУ...
. . . . . . . . . . . . .
Послав Господь онучку
з святим ім’ям «Марія»,
Малесеньку краплинку
в живу життя ріку.
2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885945
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2020
автор: Людмила Григорівна