любить, не любить

ранкове  сонце  лагідно  світить
золотом  сяють  роси  прозорі
цвітуть  ромашки,улюблені  квіти
неначе  з  небес  опустилися  зорі
в  руки  візьму  я  квітку  чарівну
про  свою  долю  її  запитаю
правду  скажи  мені  біла  царівно
чи  мене  любить,та,що  кохаю

любить,не  любить
ромашка  розсудить
чи  на  любов,чи  на  прощання
любить,не  любить
пелюстка  остання
наворожила  мені  на  кохання

вечірнє  сонце  за  обрій  сідає
молодий  місяць  зорі  розбудить
там,за  рікою,на  мене  чекає
мила  дівчина,що  мене  любить
пригорну  ніжно  і  поцілую
кохану  свою  в  уста  малинові
на  долю  щасливу  я  їй  подарую
білі  ромашки,квіти  любові

любить,не  любить
ромашка  розсудить
чи  на  любов,чи  на  прощання
любить,не  любить
пелюстка  остання
наворожила  мені  на  кохання

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885940
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2020
автор: микола дзюбрин