Тішить душу…

Море  піниться  та  бентежить,
Своїм  поглядом  пильним  стежить…
Грає  гребнями,  тішить  душу,-
Я  освідчитись  йому  мушу

У  коханні  тім,  ще  з  юнацтва
За  привабливість  та  дивацтва,
За  зірки  морські  та  корали,
За  нептунські  всі  ритуали…

За  затишшя  те  в  Місяць  ясний
З  відображенням  зір  прекрасним
І  за  штильове  хвилювання,
Ніжний  дотик  той  неба  зрання…

Що  виблискує  теплим  літом
Від  пробудження  світ-привітом
З  веселковістю  хвиль  сплетінням,
Чистим  купелем  з  блиск-промінням…

Поринає  в  нім  птаховісник
Морських  прикрощів  –  буревісник,
Поглинаючі  водні  байки,
Прикрашаючі  брижі  чайки…

З  таємницями,  де  глибини
Зберігає  мир  свій  родинний
У  загадках  той,-  плин  рухомий
З  непідступністю,-  невідомий…

З  таємницями,-  моря  води,
Що  дарують  смак  прохолоди,
Кличуть  з  чудністю  до  спокути,-
Та  не  всім  завжди  це  відчути…

Отаке  вже  є  морське  царство
Зі  здобичами  та  лихварством,
Мчить  по  нім  стрімглав  з  блиском  шхуна,
Де  дочка  та  свита  Нептуна…
17.07.2020р.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885929
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2020
автор: Єгорова Олена Михайлівна