Схопив вовчисько якось бабака за бік.
Гризун до вовка: "Зупинись шановний.
Я здобич не проста. Бабак я знатний. VIP.
Я танцюрист заслужено-народний.
У лісі темному ти лютий дикий звір
Далекий від естетики, культури,
А я найкращий майстер танців всіх степів.
Шалені легко па кручу й фігури.
Тож зачекай хвилину, ще мене не їж.
Таких не бачив рухів ти ніколи,
Бо так і проживеш позбавлений утіх,
А я директор бальних танців школи.
Ти бік мій відпусти, сумирно стань дивись,
Не гай свій час, отримай насолоду,
Станцюю я для тебе круто, не журись.
Зжереш мене і кинеш кості в воду."
Послабив хватку вовк: "Ну що ж, мастаче, вшквар.
Здивуєш, за тобою я поплачу"
Гризун у танець той всі сили свої вклав,
Не впав у відчай - мріяв про удачу.
Він очі вирячив ще й звісив язика
І вовка це спочатку налякало
Та вгледівши танок пухкого бабака
Від сміху хижаку погано стало.
Не раз йому у сни приходитиме мить
Як цибала над степом торба з хутра
Від сміху відійшовши міг він тільки вить -
Бабак сховався в нірку дуже хутко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885871
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2020
автор: Зелений Гай