Не губи себе в собі,
не втрачай себе
і все відчуте
тобою,
навіть якщо хтось розбиває храм
твоєї душі і нівечить весну,
навіть якщо сльота на дворі,
а всередині серця рубці
проросли травою,
вже сотні літ,
мов шпаги за рукавом,
ти повторюй собі:
я не згасну.
Навіть якщо у власних архівах
бракує так липового чаю,
навіть якщо квітнув і ошпарився болем,
і тиснуть на тебе чотири стіни;
навіть якщо помітив,
ким ти став,
важко, але можливо,
знаю,
випусти пташок із комірчини,
хай полетять
і віднайдуть тепло,
і нехай небо
гойдає їх в невагомості
високо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885865
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2020
автор: Олеся Шевчук