Проти сонечка в траві
Розляглися кішки дві.
Перша, чорна, - це Багіра,
Схожа на пантеру – звіра,
Але кішка ця не хижа:
І пригорнеться, й оближе,
На дивані любить спати.
А іще Багіра – мати –
Народила кошенятко,
Трьох мастей на нім є латки:
Білі, чорні, рижуваті.
Кнопка – стали називати.
Для Багіри це – дочка,
І така вже замічка,
Ну, красунечка, та й годі –
Рідко є такі в природі,
А як стане муркотіти,
Танцювати, лапкотіти,
Це не кішка – справжнє диво!
По мишей в город ходила,
А тепер удвох в траві
Муркотять пісні нові!
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885861
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2020
автор: Ганна Верес