Ви нервувалися: "Дуже зухвала!"
І аж здригалися: "Ще й гонориста..."
-Просто ж із вами у ряд не ставала.
Просто леліяла помисли чисті.
Як же не любите справді правдивих!
Лють переповнює дні ваші й ночі.
Нищите легко веселе й щасливе.
Успіх руйнуєте дуже охоче.
Як же фальшиво і як сумовито.
Ці витрибеньки в продуманих позах!
Наглухо замкнені душі. Закрито!
Я вже втікаю. Із мене вже досить
Осінь он золотом листя гаптує.
Гупають в присмерки стомлені груші.
Жалять ці погляди, ніби ті оси.
Вже короновано продані душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885841
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2020
автор: Валентина Голубівська