Я не Зоря і не Русалка,
Неначе тіло без душі,
Любити вміла дуже палко,
Але траплялись все не ті…
Не ті клялися у коханні,
Все було ніби навпаки –
Стрічала я не ті світанки,
Не тим подала й рушники…
Не ті, мабуть, були розмови,
Та й побрехні теж не ті,
Шляхи життєві навіть нові
Всі розгубились в небутті…
Десь там, вгорі, не ті планети
Зіпсули настрій, мабуть, мій.
Душевний спокій, де ти -де ти,
Як далі жити на землі..?
Не ті, чомусь, думки і мрії,
Не ті дороги, чи й міста
Давно сплюндровані надії,
Не та у серці й простота…
Не в ту, мабуть, і ніч на землю,
Чомусь, я не така прийшла,
Не ті довкола й Сили Темні,
Чи й в Світлих не така краса…
Я не Зоря і не Русалка,
Та не згубилася я в житті,
А в казку вірю, наче Мавка,
Хоч дні прожиті теж не ті…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
13.08.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885819
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2020
автор: Lilafea