Чомусь люблю, люблю уперто

Чомусь  люблю,  люблю  уперто  —
На  фоні  спалених  мостів…
Тебе  із  пам’яті  —  не  стерти,
Якщо  б  я  навіть  захотів  …
Не  хочу.  Може,  і  не  можу  —
Для  забуття  замало  сил…
Ти  далі  згадками  тривожиш,
Як  блиск  ранкової  роси  —
Так  не  вивітрюється  запах
Найзагадковіших  духів…
Моє  ти  Вчора,  Нині,  Завтра  —
Пунктирна  лінія  штрихів…
Я  вірю:  хай  повільно,  кволо  —
Чи  всупереч,  чи  навпаки  —
Колись  таки  зімкнуться  в  коло  
Ті  непокірливі  штрихи!  
©  Володимир  Присяжнюк,
11.08.2020  
м.  Івано-Франківськ

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885810
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2020
автор: Володимир Присяжнюк