Постукай в двері… лишній раз
Прошу, мій сокіл, не цурайся
Не треба квітів, дивних прикрас
Любий, на краще сподівайся
Не примхлива…. немов осінь
В душі несу… весни надії
Хоч на скронях…давно просинь
Плекаю я… світлії мрії
Кохання те - струмок життя
З тобою нами пережите
Вдалось пізнать... і нам щастя
Дай Бог здоров`я - по вІнця
Ще в полі, не раз, зберем жито…
Постукай в двері … лишний раз
Й до мене… ніжно посміхнися
Не пам`ятаймо…. ми образ
Вогонь кохання, ще не погас
Не розлучити… і бідам нас…
Вже промінь перший виграє
Віджене хмари і печалі
День новий… сили придає
Златі трави в срібній вуалі
І ми будем - так жити далі
Лиш хай Бог, допомагає…
Яскравій зірці, як завжди
Мені даруй… ласкавий погляд
Життя рікою… чисті води
Твоя опора …. я назАвжди
Разом поборем негаразди.
12.08.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885726
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2020
автор: Ніна Незламна