Віє вітер з моря (акровірш)

[b]В[/b]  пісках  гарячих  ти  мене  знайшов,
[b]І[/b]  пригорнув  ласкаво,  як  ніколи,
[b]Є[/b]диний  подих  –  прохолодний  шовк,

[b]В[/b]  душі  моїй  згорнули  частоколи.
[b]І[/b]  я  тебе  вдихала  всім  єством,
[b]Т[/b]ремтіли  губи,  заплющались  очі,
[b]Е[/b]нергія  ковзнула  божеством,
[b]Р[/b]озбурхуючи  мрії  проти  ночі.

[b]З[/b]ривав,  як  звір,  мій  одяг  кидав  вниз,

[b]М[/b]оє  волосся  плутав  в  павутину,
[b]О[/b]бпік  цілунком  слід  солоних  сліз,
[b]Р[/b]озгойдував  на  хвилях,  мов  дитину…
[b]Я[/b]к  мене  пестив,  як  леліяв,  
                                                                 той  вітер,  що  із  моря  віяв…

12.08.2020

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885703
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2020
автор: Інна Рубан-Оленіч