У натовпі стою, та все ж
Від нього незалежний,
Один йду мережею стеж
Життєвих обережно.
Не знаю, що таке любов,
Не знаю я і дружби,
Адже холодна в мене кров,
Шизоїд я бездушний.
Не стану я торкатись Вас,
Чарівна мила панно,
Мене вже підганяє час,
Бувайте, сльози марні.
Я влітку ходжу у пальто,
Шановний подорожній,
Тож руки геть, інакше по
Обличчю зараз схопиш!
По щічці котиться сльоза,
Почервоніла панна,
І подорожній щось сказав
У слід мені погане.
Та, правду кажучи, я клав
На них обох і гордо
Кручу-верчу в своїх руках
Блакитну парасольку.
Я сам, один і цілий світ
Стоїть супроти мене,
Але один лиш погляд мій
Ввесь світ цей переверне.
Чи злий я, люди? – Зовсім ні.
Однак я і не добрий,
Я просто є під небом цим,
І я, людці, шизоїд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885690
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2020
автор: