Напевно, що я долю ображаю

Напевно,  що  я  долю  ображаю,
Життя  по  ночах  часто  "вивертаю",
У  дзеркало  проходжу  -  не  дивлюся,
Частіше  тепер  Господу  молюся.
Чи  то  старію,  чи  чекаю  старість,
Змирилася  давно  із  цим  я  мабуть,
До  слів  навіть  байдужа  й  компліментів,
Лиш  погляд  на  важливості  моментів.
Так  швидко  дні,  навіть  роки  минають,
Та  все  ж  ще  душу  мрія  окриляє,
Про  що  я  мрію?  Соромно  признатись,
Щоб  просто  кожен  ранок  прокидатись.
Всміхатись  сонцю,  квітам,  дню  новому,
З  доріг  далеких  повертатися  додому,
Щоб  були  ті,  котрі  чекають  вдома,
Завжди  від  праці,  ще  приємна  втома.
Хтось  скаже:"  Що  за  мрії  -  чи  це  жарти?"
Проте  на  долю  ображатися  не  варто,
В  житті  у  кожного  наступить  такий  час:
Це  щастя  -  новий  ранок  є  у  вас!
Галина  Грицина.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2020
автор: синяк