ДОНИНІ Я НАПОВНЕНА ІДЕЙ…

                                       Я  все  своє  життя  навчаюсь  жить,            
                                       І  навіть  вже  в  поважнім  віці...
                                       Я  працювать  люблю,  а  потім  пить
                                       Джерельно  -  чисту  воду  із  криниці...

                                       Люблю  я  ранки  світлі  і  ясні,
                                       І  світанкову  прохолоду,
                                       І  босоніж  ходити  по  траві,
                                       І  синь  ріки,  й  її  прозору  воду...

                                       Люблю  читать  газети  і  книжки,
                                       Загадки  пізнавать  природи,
                                       Люблю  й  вирощую  різні  квітки,
                                       І  захищати  їх  від  непогоди...

                                       Свою  країну  я  боготворю,
                                       Для  неї  все  віддать  готова,
                                       І  спілкуватись  з  друзями  люблю,
                                       А  без  роботи  й  друзів  я  сумую...

                                       Тихо  й  повільно  я  уже  хожу,
                                       І  споглядать  люблю  природу,
                                       Вірші,  пісні  й  прозу  пишу,
                                       І  відчуваю  справжню  насолоду...

                                       Щоденно  я  із  подивом  дивлюсь,-
                                       На  розмах  крил  птахів  в  польоті,
                                       Я  вірю  Богу  і  щодня  молюсь,
                                       Живу  надією  й  завжди  в  турботі...

                                       Чекаю  і  онуків,  і  дітей,
                                       Й  вони  мене  не  забувають...
                                       Донині  я  наповнена  ідей,
                                       На  жаль,  на  все  вже  сил  не  вистачає...

                                       Отак  у  русі  й  нині  я  живу,
                                       Хоча  й  болять  у  мене  ноги,
                                       З  сусідами  спілкуюсь  і  дружу,
                                       Від  їхньої  не  відмовляюсь  допомоги...      

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885671
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2020
автор: геометрія