вона була напружено-розкута_
в її зіницях тлів нервовий здогад,
що не дозволив розірвати пута
і вигнати примару ту на холод_
>
короткий погляд вжалив серце струмом_
і вивернув назовні скуте льодом,
нервовий сміх, космічним ставши шумом,
об’єми сну заллє по вінця згодом_
>
забуте слово в безвість зірве вітер_
крилатий блазень, заламавши руки,
ошкірився на дзеркало і витер
таємну формулу хімічної сполуки_
>
вона назавтра не згадає стину
,в координатних гратах, мимобіжних_
спіраллю скрутиться тремтяча тінь звірина,
осіннє сонце мотлох хмар проріже_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885653
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2020
автор: Ки Ба 1