Роки без неї існував, так, саме існував…
То не життя...
Свою дружину молодою поховав,
Яка печальна доля удівця…
А говорили, що час рани гоїть,
Ні, ви не вірте цьому – маячня.
Він душу лиш ятрить і спогади
приходять,
Без неї не живеться…Не життя.
Знайти б треба іншу, он скільки довкола!
Є досить гарненькі й порядні – квітник.
Та серце не хоче, він ту дуже любить,
Не зраджує пам'ять дружині своїй.
Не всі розуміють, але це байдуже…
Нікому нічого не винен, живе…
Та боляче в грудях – до неї він хоче,
А смерть та огидна ніяк не прийде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885596
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2020
автор: