А вже осінь недалечко,
За нею зима...
Серпень повен чар і спеки,
А дощу нема...
А його ж усі чекають,
І люди, й земля...
А рослини засихають,
І навіть стерня...
І садки вже засмутились,
І ліси, й поля,
Ще й вітри десь зупинились,
Аж стогне земля...
Навіть птахи знемагають,
Дерева й кущі,
Серпня всі вони питають:
"Де ж твої дощі?.."
Серпень в холодку сховався,
У небо зорить,
Й у природи запитався:
"Коли ж задощить?"
А природа мовчазлива,
Хоч і не німа,
І йому не пояснила,
Чом дощу нема...
Я у небо теж дивлюся,
І його прошу,
Ще й до Бога я молюся,
"Пошліть нам дощу!.."
Хто почув мене не знаю,-
Чи Небо, чи Бог,
Появились в небі хмари,
Може піде й дощ?..
А вже осінь недалечко,
За нею зима,
Серпень повен чар і спеки,
А дощу нема...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885590
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2020
автор: геометрія