Адміністрації, та поліцейському відділу
Глосієвського району м.Києва
присвячується:
[i] Раніше оди та вірші
Писали людям для душі,
А зараз, сльози сум та сміх,
Керують нами негідь, гріх.
Пишу щоб щось в житті змінити,
Щоб телепнів разом спинити,
Щоб діти й онуки пам’ятали,
Як дурні нами керували.[/i]
Українське село – це диво,
Черешні, вишні, персик, слива,
А яблук – тонни. Справжній рай,
Як я люблю мій рідний край.
Та ще городина смачна,
Медок, олійка запашна,
А краєвиди, спів – краса…
Золоті ниви й небеса.
Броня, з південного села,
Напрацювалась, мов бджола,
Врожай зростила дуже гарний,
Та вирішила в день базарний
Повезти овочі, суниці,
На радість людям до столиці.
Щось розпродати, щось купити,
Та грошеняток заробити,
Повезти овочі й смачненьке,
Щоб їли люди здоровеньке.
Зібрала ягоди до рання,
Дзвонить у Київ. Є питання:
- На ярмарку, щоб торгувати,
Крім огородини що взяти?
Чує, неначе з кулемету:
- У нас не можна без намету.
Колір один, жовто-зелений,
Щоб вигляд ряду був шалений,
Не біло-синій, не червоний,
Ті будуть в іншому районі.
Стілець та стіл. Ще скатертинку,
Вдягти на голову хустинку.
Потрібен чистий фартушок,
Кульочків чистих, десь… мішок.
Ще нарукавнички чистенькі,
Щоб виглядало все гарненько.
У місті є коронавірус,
Це для торгівлі лихо, мінус,
Тож, до переліку додати,
Обов’язково треба взяти:
Декілька масок, рукавички,
Даємо кожному таблички,
Потрібна плівка, дезінфектор,
Вас перевірить всіх директор
Щоб у табличку записали,
Що ви інфекцію прибрали,
Чи… дезінфекцію зробили,
Та у наметі вірус вбили.
За інформацію по змісту,
Ми надамо вам вільне місце.
Буде вбиральня – туалет,
Дамо сміттєвий вам пакет.
За це про все, ви кожен тиждень,
Сплатіть, будь ласка, двісті гривень….
Чує ще голос таємничий:
- Прийде до вас міський дільничний,
За цілісність ваших щедрот
Треба сплатити ще п’ятсот.
Щоб ви спокійно торгували,
Щоб інші вам не заважали.
Поліція – охороняє,
За це з вас гроші позбирає,
Спустили зверху їм наказ,
Так «турбуватися» за вас.
Броня замислилась: - Сімсот???
Це ж смішно, друзі, анекдот!
То як же можна торгувати?
Навіщо? Що я буду мати?
Зростити, тяжко працювати,
Вночі привезти, ніч не спати,
Ні! Вибачайте нас, кияни,
Смакуйте ківі та банани.
Хіба що… Знижку! Половину!
Зробіть дешевше на третину!
- Знижку не можемо надати,
Ви ж розумієте… відкати…
- Тоді, кияни, прощавайте.
До нас ви самі приїжджайте,
Ми і без грошей живемо́,
Корміть самі своє ярмо.
Броня сумки розпакувала,
Суниці курочкам віддала.
Така історія сумна,
Бо влада Києва – брудна.
10.08.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885570
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2020
автор: Одарка з Тавріди