аякже, знаю! цей дрібний вареник
прожив життя, як щирий шизофреник:
вважав себе довареним, плювався, матюкався,
і на своє ім'я не озивався.
його втішали: радуйся, козаче,
бо ти у колі друзів. – хай згинуть вороги!
он за тобою, недостойним, плаче
одна голодна дівчина з сибірської тайги:
якби зловила – так би, каже, й з'їла.
а він на те: брехня! такої ще нема!
та хоч би й є, мені немає діла
до ваших спекуляцій – хай їсть себе сама,
а я ще поживу.
– щоразу, як надходить
пора, щоб подаватися на стіл,
він знову у своїй каструлі верховодить,
знов збурює громаду,
кляне вселенську зраду,
а хвалить – пришивання мухам крил
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885556
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2020
автор: Bohuta_Julian