Ой не шуми, вітре, не вій,
Бо на жінці нема лиця,
Висихає і криниця
Без любові бо важко їй.
Гляне жінка у віконце,
А милого нема й нема.
Не одна пройшла зима…
Де ж коханий, моє сонце?
Повертайсь хутчій додому,
Дивись, он дітки підросли!
Ще малесенькими були,
Коли їхав ти в дорогу.
Гірко криниці без води,
Таке й щастя у людини,
Як без повної родини.
Ти не вій, вітре, не гуди…
По вінця буде криниця!
Об’єднаються родини
В мирну, щасливу годину!
Вій, вітре, в радість, до лиця!
В.Ф.- 05.08.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885552
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2020
автор: Веселенька Дачниця