Серпень

Ранок  сивий  із  сріблястими  росами
Вінчається  з  розпеченим,  до  тріску,  днем.
Серед  верб,  з  пожовтілими  косами,
Володіння  серпень  об*їзджає  конем.

Скошені  на  полях  духмяні  хліба.
На  сонці  золотом  виблискує  стерня.
На  толоці  вигоріла  зелена  трава.
А  крилатий  вітер  осінь  зазива...

Хапає  серпень  у  долоні  сонце,
Щоб  вдосталь  напоїти  ним  сади.
Рудая  осінь  вже  стукає  в  віконце.
Шепоче  тихо  вітер  їй  ,,ходи  сюди,,

Спливає  не  помітно  літечко  за  небокрай.
Скрізь  по  собі  лишивши  гарний  лад.
Отак  роки  летять  із  журавлями    в  чужий  край.
Та  тільки  вже  не  повертаються  назад...

08.08.2020

































адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885487
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2020
автор: Zoja