1..НЕ ПРОПАДАТИ Ж ДОБРУ...
Жила на нашій вулиці одна гарна родина. Дядько Іван був добрий
господар, умів усе робити, а до всього був щей великий дотепник, та й
чарку - другу був не проти перехилить, хоча й не спивався.
Одного разу він змайстрував для доброго знайомого корито для свиней. Не
обійшлося без чарки та гарного обіду, та ще й додому дав господар
пляшку "самоварки". Бадьоро , у хорошому настрої, крокував Іван
додому. Та щойно ступив на кладку,та хитнулася, чоловік змахнув
руками, щоб втримати рівновагу, пляшка булькнула у воду. Не
роздумуючи, чоловік шугонув за нею. Вода була холодна,(кінець березня)
і доходила Івану ледь не до пояса. Він жваво нахилився, опустив руки по
плечі у воду і шарив по дну, доки не намацав пляшку. Вдоволений
поспішив додому. І нічого - навіть не захворів.
2.. " ПОЗИЧИВ ПШЕНИЦЮ..."
Якось Івану дуже захотілося випити, а дома "самоварки" не було. То він
прихопив відро пшениці, та й гайда з дому. Дружина до нього: "Куди це
ти, Іване, з пшеницею?" "Та кум Микола просив позичити для курей,- бо
в них не вистачило". Насправді ж вони з кумом зайшли до сільської
"водковарки" Василини та й обміняли ту пшеницю на пляшку оковитої, яку
і оприходували.
3.. А ЧИ БУВ КАБАНЧИК?..
Прийшов якось до Івана кум Микола, а випити нема чого і купити немає
защо. Каже Микола: "Думай, Іване, думай, має ж бути якийсь вихід. Іван
і тут знайшовся. Вийшли з кумом на подвір"я, згребли бур"ян, сухе
листя, притрусили соломою, запалили. Кум залишився біля вогнища, а
Іван побіг до сусідки: "Виручайте, тітко Явдохо! Задавив кабанчика, он
із кумом смажимо, а горючого немає. Негоже свіжину без чарки вживати!"
Сусідка позичила пляшку. Куми раденькі швидше в хату, та й ну
пригощатися. Аж ось і дружина Івана Маруся з роботи нагодилася, а
сусідка їй: "Марусю, швидше йди, готуй свіжину!" "Яку свіжину?" - не
второпала жінка. "Та твій же кабанчика он смалить!" "Він що,
здурів?-дивується Маруся,- там же поросятко кілограмів на 50". Заходить
разом з сусідкою до хати, а чоловіки, як тільки їх побачили, то й
гайда з хати.
4. КОМПРЕС З СЕРЕДИНИ...
На будівлі, де працював дядько Іван, йому придавило балкою ногу.
Хлопці, що працювали разом з ним, доставили його додому. Він приліг на
дивані, стогне. Дружина, дізнавшись у чому справа, дала якісь пігулки,
але біль не вщухав. Тоді Іван до неї: "Марусю, сходи до тітки Явдохи,
купи чвертку, розітреш мені ногу, покладеш компрес, може й полегшає!"
Дружина принесла чвертку, поставила на стіл і пішла до шафи взяти
теплу хустку, щоб укутати хвору ногу. Коли ж повернулася до столу,
пляшка була вже порожня. "Іване, а компрес?" "Що ти, Марусю, таке
добро та на ногу? Ти мені болюче місце денцем пляшки потри і закутай,
воно й минеться!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885463
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2020
автор: геометрія