ВСЛУХАЮСЯ

Ви  кажете:  "Такої  дури  з  роду
Не  бачив  цей,  а  мабуть  й  інший  світ."
Я  чую:  "Яке  диво  із  народу.
Така  приходить  раз  на  сотню  літ."

Ви  кажете:  "Твої,  у  лапках,  твори
Придатні,  щоб  лякати  хробаків."
Я  чую:  "Є  глибини  неозорі,
Та  ти  найглибша.  Ти  -  окраса  днів."

Вслухаюся.  Однак,  зізнатись  мушу,
Лише  зачую,-  голос  Ваш  бринить,
Сушу,  як  простинь  на  защипках  душу.
Кажіть,  що  хочете.  Лиш  не  мовчить.  

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885411
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2020
автор: Пісаренчиха