Ви кажете: "Такої дури з роду
Не бачив цей, а мабуть й інший світ."
Я чую: "Яке диво із народу.
Така приходить раз на сотню літ."
Ви кажете: "Твої, у лапках, твори
Придатні, щоб лякати хробаків."
Я чую: "Є глибини неозорі,
Та ти найглибша. Ти - окраса днів."
Вслухаюся. Однак, зізнатись мушу,
Лише зачую,- голос Ваш бринить,
Сушу, як простинь на защипках душу.
Кажіть, що хочете. Лиш не мовчить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885411
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2020
автор: Пісаренчиха