Коли постука день

Тікають  сни,  коли  постука  день  
У  заспане,  ледь  зрошене  віконце,
Його  за  руку  кожен  раз  веде
Велике  кругле  яснооке  сонце.

Найпершою  роса  його  стріча
На  травах,  на  деревах,  на  пісочку,
Воно  ж  приготувало  для  плеча
В  ранкових  росах  випрану  сорочку.

І  заясніє,  аж  замліє  цвіт
Теплу  його  і,  мов  дитя,  зрадіє,
Адже  без  сонця  зник  би  білий  світ  –
Воно  ж  для  нього,  мов  жива  надія!
8.08.2020.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885381
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2020
автор: Ганна Верес