"Життя прожить – не поле перейти," - в народі кажуть.
Все це є правдиво.
Якби життя прожить, як поле перейти?.. Дай, Боже! Як
було б красиво. Недавно через поле йшла я до села. Ска-
жу, було це справжнє диво.
До ніг моїх хилились колоски. Волошок позирали си-
ні очка, ромашки білі усміхалися мені, з пошаною вкло-
нялися дзвіночки. А з неба жайвора летіла голосна до зе-
млі пісня, весело лунала. Шуміли тихо тут вусаті ячмені
і наливавсь овес, пшениця дозрівала.
Я бачила, кружляли журавлі. І душу зігрівав політ той
журавлиний. По-справжньому в хвилини лиш такі прихо-
дить відчуття, який ти є щасливий… Води прозорої пила
я з джерела там у ярочку, де рясна калина. І милувалась.
Як же гарно тут! Яка красива наша Україна.
Там край доріг тополі-вартові надійним оберегом в ряд
стояли. А в синім небі хмарочки пливли, мов білокрилі ле-
беді купави.
Яке ж широке поле хлібне це! П’янке повітря, напоєне ме-
дами. Так добре і спокійно було тут, між позолоченими со-
нечком, хлібами.
Здавалося, іду я по житті. Краса й достаток тут, і чис-
та радість світла. І розуміла, що дні бувають й грозові. Та
все ж, якби по-правді ми жили, то б радістю дорога жит-
тя квітла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885327
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2020
автор: Надія Башинська