Було слово передвічне,-
З незапам'ятних сивин
В кожній літері привичне,
Буцім чистий дзвін один.
Не приходило нікому
І на думку копирсатись
Знахабніло у чужому,
А свого впритул зрікатись.
______________
Мово-мово, як же сталось,
Що твоє начало десь
Серед недругів стерялось,
Наче марево якесь?
Чом шпиняють без упину
Твоїх гідних носіїв?
Сіллю сиплють по відтину,
Ще й пускають муралів?..
Лиходії ! Душу в тіла
Нишком вкрали, аби їм!..
Але заськи до мірила
Дотягтися робом цим!
_____________
Нависмикувавши слів,
І на всяке свій ярлик
Причепивши, з тих вузлів
Винайшли собі "язик".
Користуйтесь! Хіба проти
Наша мова має щось?
Крадії чи поліглоти,
Не обходить нас якось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885292
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2020
автор: Петро Рубака