Я твої очі й руки пам'ятаю
Твої слова, лилися мов струмок,
В коханні не бажала навіть раю
Тепер вся ніч в полоні у думок.
Я так бажала щастя, щоб назавжди
Я за тобою йшла десь у світи,
Хіба бояться у коханні правди...?
Чому обставинам так легко здався ти?
Нас люди, чи то доля розлучили
Бо кажуть долю не об'їхати конем,
Синицю ми кохання відпустили
А милувалися у небі журавлем.
Тепер не відаємо хто з нас винуватий
Життя вже доживемо мабуть так...
Скупий говорять часто двічі платить
Кохання не купляється однак.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885225
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2020
автор: синяк