А день подався десь собі спочити

А  день  подався  десь  собі  спочити
За  горизонтом  тихо  у  полях,
Вже  вечір  заходився  скрізь  бродити
Для  ночі  роздивлявся  видно  шлях.
Притих  і  вітер  теж  тихенько  в  лісі
Приліг  поміж  кущів  в  гущавину,
А  місяць  вигнав  зорі  на  обійстя
І  все  шукав  поміж  усіх  одну.
Кудись  пливли  по  небу  дивні  хмари
Немов  їх  гнав  невидимий  пастух,
Були  рожеві,  голубі  отари
Запанувала  тиша  вже  навкруг...
Здалося,  що  русалки  виглядають
Між  вербами  з  глибокої  води,
Немов  Лукаш  їм  на  сопілці  грає
І  Мавка  йде  стежиною  сюди...
Лягла  на  воду  місячна  дорога
Як  золотом  посипав  хтось  її,
Усе  в  молитві  стало  перед  Богом
Безгрішні  лиш  співали  солов'ї.
Галина  Грицина.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885137
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2020
автор: синяк