Крізь віти дерев всміхається день ,
Крізь сльози і поспіх земної тривоги,
Наповняючи світлом ноти життєвих пісень
І сенсом простим усі долі дороги.
Тремтить душа , мов оголений нерв,
Мов листя кленове в осінню пору,
Б’ється об рамки без упину й перерв,
Та все ще мрією здіймається вгору.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885086
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2020
автор: Вікторія Воля