Ви  певно  забули,  що  ми  гайдамаки,
Що  спогади  й  пам'ять  у  серці  живі.
Розплата  дозріла,  чека  вас  собаки.
Відвага  козацька  бурлить  у  крові.

З  народження  в  кожному  Гонта  дрімає,
У  венах  нуртує…  нескорений  дух.
Не  спить  Україна…  Дніпро  не  змовкає,
Украйни  моєї…  проходить  недуг.

Творець  дав  терпіння,  та  міру  ми  знаєм,
До  меж  околишніх  Украйна  мовчить.
Пора…  вже  за  межі  слизоту  нагаєм,
З  курганів  розораних  пугач  кричить.

Ми  вас  не  просили,  мо’  самі  підете?  
Хоча  схаменетесь  «святі»  ви  наврят.
Ми  вам  говорили  не  ждіте  вендетти,
Земля  наша  вивергне  й  кості  варьят.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885011
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2020
автор: Волиняка