Одиноке серце не може вже любити,
Рани ті глибокі, не можуть не боліти.
Біль поглинає душу щоранку і щодня,
Пустота й печаль, за нею лиш безодня.
Одиноке серце не знає,що робити ,
Без биття любові доводиться так жити,
Останній промінь щастя зникає непомітно,
За ним в душі згасає, услід тьмяніє світло.
Одиноке серце не хоче вже щорання,
Любов за нею зрада , згорає все кохання.
Одиноке серце не хоче більш омани,
Що лишає завжди після себе рани .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884994
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2020
автор: Вікторія Павлюк