Остання сторінка

Я  наповнив  тобою  свої  легені  
І  протиснувся  в  ледь  привідчинені  двері  
Вагону,  що  рухався  в  бік  автостанції.  
"Не  пручайся,  -  казав  машиніст  мені,  -  не  пручайся."  

На  останній  сторінці  тебе  з  нетерпінням  чекає  втома,  
Бібліотекар  стоїть  над  плечем,  насміхається,  каже,  ти  вдома,  
З-поміж  ста  імовірних  рішень  я  обираю  найбільш  невдале,  
І  гублю,  ніби  тінь  пополудні,  все  що  доля  мені  надала.  

Я  вбираю  у  себе  занадто  багато  ніжності  й  злості  
Шумовиння  ночей  і  днів  у  синім  пасмі  твого  волосся,  
Я  заповнив  останню  сторінку  свого  щоденника  
І  тепер  що  куди  невідомо,  я  не  знаю  свого  знаменника.  

Я  блукатиму  по  серцях,  у  колючі  спогади  вбраний,  
Кожен  погляд  як  ніж,  кожне  слово  -  як  рана.  
Навіть  доторки  і  цілунки  -  тільки  тіні  бліді  Діалогу,  
Прокидайся  і  йди,  пам’ятаючи  сміх  мій,  забуваючи  вже  не  потрібну  мову.  

P.S.  Зазвичай  нам  лише  здається,  що  ми  розуміємо  одне  одного.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884942
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2020
автор: Олександр Ткачинський