Дарує ніч оту щасливу мить,
Тоді душа не зна спочину.
Лякає інколи совиний крик,
Відпочиває в світлу днину.
Таємничістю збуджені серця,
Бо загадковість оживає дивна.
Чекають усі ніжного слівця,
Далека пісня солов'їна лине.
Казковою стає щаслива мить,
Єдина ніч мотиви всі ховає.
Кохати дає право і любить,
А день у дійсність повертає.
Коли душа в думках вирує,
Зливає слова в єдиний танок.
Оклику знак, крапки танцюють,
Плетуть зірки мереживом вінок.
Про любов виростає поема,
Лягають літери в рівний рядок.
Їй у світ відкриваються двері,
Збирає води для річки струмок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884935
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2020
автор: Валентина Ярошенко