Мені чарівно посміхалася зоря (акровірш)

[b]М[/b]илує    очі  чарівна  година
[b]Е[/b]літа  снів  вплітає  у  блакить,
[b]Н[/b]аспіви  чути  ніжної  хвилини
[b]І[/b]  квіти  додають  приємну  мить

[b]Ч[/b]арує  нічка  подихом  багряним,
[b]А[/b]корди  випромінює  краса,
[b]Р[/b]іка  за  садом  губиться  в  тумані
[b]І[/b]  посміхається  чарівно  в  слід  зоря
[b]В[/b]ирує  літо,  новизну  дарує,
[b]Н[/b]аповнює  серденька  всі  теплом,
[b]О[/b]бабіч  ясен  трепетно  міркує

[b]П[/b]осмішку  все  даруючи  листом  
[b]О[/b]сь  заховались  дивні  ікебани,
[b]С[/b]томилися  привабливі  кущі,
[b]М[/b]акети  паперові  в  милім  стані
[b]І[/b]  особливістю  наповнюють  вірші
[b]Х[/b]ороми  із  квіток  уже  на  лоні,
[b]А[/b]  поряд  освіжаюча  трава,
[b]Л[/b]ікують  очі  тихо  на  іконі,
[b]А[/b]  біля  лику  дихає  краса
[b]С[/b]ади  давно  вже  квіт  свій  залишили,
[b]Я[/b]  лиш  в  думках  вдихаю  аромат

[b]З[/b]  весною  довго  в  дружбі  ми  прожили
[b]О[/b]золотить  лиш  тільки  зорепад,
[b]Р[/b]озлуку  ми  відчули,  бо  любили  -
[b]Я[/b]  збережу  коштовності  карат.




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик